Формування в учнів навичок культури поведінки в школі.

План

1. Задачі виховання культури поведінки

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

4. Причини невиконання молодшими школярами правил культурного поведінки

5. Основні умови ефективності роботи

6. Основні правила культурного поведінки

1. Задачі виховання культури поведінки

Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурного поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурне поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. Якщо елементарні норми культурного поведінки не щеплені дітям з раннього років, то пізніше приходиться заповнювати цей пробіл і нерідко проводити більш важку роботу: перевиховувати школярів, у яких укоренилися негативні звички. Відсутність елементарних звичок у дітей утрудняє роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів культурного поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності манер і т.д.

Культура поведінки тісно зв'язана з внутрішньою культурою людини, вимогами естетики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня культура багато в чому визначає зовнішнє поведінки людини, але і зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру — змушує людини бути витриманим, внутрішньо зібраним, уміти володіти собою. Недбалість у зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку необхідно озброїти дітей знаннями правил культурного поведінки, звичками їхнього виконання.

Особистий досвід спілкування дитини ще дуже бідний, дитина часто може бути нечемний лише в силу незнання того, коли, де і як треба надійти. Нерідко діти засвоюють правила гарного тону по наслідуванню, спостерігаючи за поведінким батьків, дорослих, котрі є для них авторитетом. Однак усвідомлення дитиною свого поведінки, своїх дій — необхідна умова формування суспільно корисних навичок і звичок моральних норм поведінки. Тільки за те поведінки людин може зовсім свідомо відповідати перед суспільством, колективом, іншими людьми, значення якого він може зрозуміти й оцінити з погляду суспільної користі і необхідності.

Треба відзначити, що в багатьох школярів помітне відставання навичок і звичок культурного поведінки від знання відповідних правил. Тому в роботі з учнями треба звертати увагу насамперед на вироблення навичок і звичок поведінки. Досягається це систематичним приученням школярів до виконання правил. Для цього необхідна така організація життя в школі, щоб учні постійно накопичували досвід правильних моральних відносин. У роботі з молодшими школярами можливі проведення і спеціальні вправи для планомірного відпрацьовування окремих навичок культурного поведінки. Але вправа — це не тільки просте повторення. Для того щоб повторення закріплювало ту чи іншу дію, звичку поведінки, необхідно, щоб воно підкріплювалося позитивними емоціями, приємним переживанням. Іноді це мовчазне схвалення дорослого, заохочення колективу, товаришів. Повторення тільки тоді стає вправою, коли сама дитина активно прагне до одержання визначеного результату у своїх діях, сам хоче надходити правильно. Іншими словами, виховання повинне бути зв'язане із самовихованням.

Тісно зв'язане виховання культури поведінки з роботою над «Типовими правилами для учнів I-IV класів». Основні методи роботи над правилами — роз'яснення і приучення, організація життя дітей відповідно до вимог правил.

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

У початковій школі діти повинні засвоїти досить великий обсяг знань про основні правила культурного поведінки і привчитися усвідомлено виконувати їх. Конкретних правил пристойності і поведінки багато, познайомити школярів із усіма важко, так навряд чи це потрібно. У житті завжди може створитися така ситуація, у якій діти виявилися вперше. Тому дуже важливо учити школярів не тільки правилам поведінки, але й одночасно умінню діяти в зв'язку з духом правил знаходити правильний спосіб поведінки в новій обстановці на основі уже відомих правил. Ця задача складна, і щоб успішно дозволити її, необхідно наступне. У роботі з дітьми треба учити їхньому виконанню правил поведінки в різних ситуаціях, з якими найчастіше вони зустрічаються: у школі, на вулиці, у громадських місцях. При цьому конкретні правила обов'язково будуть повторюватися. Це необхідно для того, щоб дитина навчилася виконувати те саме правило в різних умовах. Варто пам'ятати, що для молодшого школяра перенос знань з однієї ситуації в іншу не завжди простий. Наприклад, дитина знає, що в школі треба здороватися з усіма дорослими, а не тільки зі своєю вчителькою. Навіть першокласник досить швидко опановує цим правилом. У школі він завжди здоровається з усіма вчителями і з нянечкою, з піонерськими вожатими, батьками. А от за межами школи, на вулиці дитина може не виконувати це правило. І зовсім не по злому чи намірі безпам'ятності. Просто він не знає, що, зустрівши на вулиці, у магазині, у кіно знайомого (учителя, вожатого, чи маму папу свого товариша й ін.), треба з ним обов'язково привітатися. Чи інший приклад, Діти навчилися поступатися місцем старшим у трамваї, автобусі, тролейбусі і т.п. Вони роблять це -охоче, без нагадувань. Але от прийшла бабуся в школу. Учень сидить, а бабуся коштує, іноді ще розмовляє з учнем. І ой не догадається запропонувати їй сісти. Хлопчик привчений поступатися місцем літнім тільки в транспорті.

Культура поведінки в багатьох випадках тісно зв'язана і з нормами моральності. Так, в основі багатьох конкретних правил увічливості, уважності, такту, точності лежить моральний принцип нашого суспільства: соціалістичний гуманізм, колективізм, дружба, товариство, відповідальність за свої вчинки і поведінки. Дитина поступово починає усвідомлювати й оцінювати необхідність виконання правил з погляду моральності. Єдність знання, навички і звички сприяє придбанню стійкого поведінки, формуванню визначених якостей особистості. Завжди бути ввічливим, обов'язковим, точним — значить придбати такі якості, як увічливість, точність, обов'язковість. Усвідомлення дитиною свого поведінки відбувається поступово під керівництвом учителя, під впливом суспільної думки колективу, що складається.

Усю роботу з виховання культури поведінки варто будувати по визначеній програмі. Нижче ми приводимо таблицю, у якій дається тематика занять і бесід з молодшими

школярами по культурі поведінки в I—III класах .

Зразкова тематика занять по культурі поведінки

У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, увічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, який повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними і тонкими правилами. По кожнім основному розділі роботи вчитель проводить одне заняття, а всього в році шість занять, включаючи заключну, загальну для всіх початкових класів гру. Спеціальна робота з заздалегідь запланованої теми, проведення організованих занять не означають, що вчитель не проводить повсякденну роботу з учнями по вихованню культури поведінки.

Природно, що вчитель не може проходити і повз факти порушення дітьми правил поведінки, що виходять за рамки тієї теми, над якою працює з ними тепер. Якщо вчитель бачить, що дитина не виконує якісь правила, тому що не знає їх, а спеціально відпрацьовуватися вони будуть тільки в майбутньому, то він, звичайно, показує, як треба надійти в даному випадку.

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

Успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Головними методами є приучення школярів до виконання правил культурного поведінки і роз'яснення їм відповідних норм моралі. Важливим засобом приучення молодших школярів до культури поведінки є вправи, що включаються в повсякденне життя дитини і проводяться в процесі систематичних занять. Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, учаться надходити правильно. А потім ці вправи включаються в різноманітну діяльність школярів. Діти їдуть у театр, йдуть на день народження до товариша. Тут вони повинні самостійно, без безпосереднього контролю з боку дорослих діяти відповідно до відомим їм правилам. Учитель спостерігає за поведінким дітей, він відзначає ті пробіли, і помилки, що діти роблять, і те гарне, правильне в їхніх учинках, на що можна обпертися в подальшій роботі.

Виконання суспільних доручень жадає від дітей не тільки уміння виконувати яку-небудь діяльність, але і дотримувати визначені правила поведінки. Так, третьокласники шефствують над першокласниками, грають з дошкільниками, чергують на своєму поверсі, збирають макулатуру. При цьому діти вступають у відносини з багатьма людьми: дорослими, молодшими і старшими хлопцями, своїми однолітками. Спілкування з ними жадає від школярів знання багатьох правил культурного поведінки. Уміння випливати правилу в повсякденному житті стає необхідним для дітей. Тому діти намагаються запам'ятати те, що вони вивчають на спеціальних заняттях, і застосувати отримані знання на практиці. Це обставина значною мірою полегшує роботу вчителя по вихованню культури поведінки.

У системі роботи учителя велике значення має і роз'яснення дітям етичних норм, зв'язаних із правилами культурного поведінки. Методи роз'яснення різні: розповідь учителя, етична бесіда, обговорення фактів шкільного життя, бесіда по прочитаній розповіді, стенди по культурі поведінки. Головна задача етичної освіти — формувати моральні представлення і поняття про доброзичливість, справедливість, гуманність, дружбі, товаристві й ін. При роз'ясненні правил культурного поведінки необхідно звернути увага дітей на мотиви вчинків і їхнього наслідку для інших людей. Тоді правило виступає не як випадкова і необґрунтована вимога, а як розумна необхідність, очевидна для молодших школярів.

Серед методів роз'яснення правил поведінки ведуче місце повинне зайняти бесіда вчителя з дітьми. Чому саме бесіда? Відповідаючи на питання, поставлені вчителем, учні доповнюють один одного, висловлюють різні думки, ґрунтуючись на власному (нехай невеликому й обмеженому) досвіді. Саме в бесіді розкривається розуміння дітьми тих чи інших правил. Висловлення учнів дозволяють педагогу судити про те, що вже добре відомо дітям, а які правила їм малознайомі чи незнайомі зовсім. Вислухавши дітей, педагог підбиває підсумок бесіді, формулює правила поведінки, зупиняється на помилкових висловленнях.

Ефективний прийом роз'яснення дітям правил культурного поведінки — використання літературних творів — розповідей, віршів, байок. При цьому доцільно обговорювати з дітьми і зразки правильного поведінки і негативні вчинки. У роботі з дітьми треба широко використовувати гумор. Важливо показати дітям, у смішному виді героїв добутків, що чи не вміють не хочуть виконувати правила культурного поведінки. І в такий спосіб викликати в хлопців бажання не. бути схожими на них. Прекрасним матеріалом для цієї роботи є вірші А. Барто «Любочка», «Сонечка», «У театрі», «Чому зайнятий телефон», С. Михалкова «Одна рима», «Прогулянка», Ул. Лівшиця «Рукавички», «Нечупара» і ін. Ці вірші можна прочитати в обличчях, поставити по них невеликі інсценівки. Випливає, однак, підкреслити, що вчитель повинний дуже тактовно використовувати сміх як засіб виховання. Не слід безпосередньо зв'язувати погані вчинки героїв віршів з поведінким хлопців даного класу, висміювати їх. Якщо такі аналогії проводяться і робиться це прямо, то діти не намагаються виправити своє поведінки, а ображаються, замикаються в собі, а іноді починають надходити .на зло вчителю.

Спеціальна робота з культури поведінки проходить у формі занять. Проведення цієї роботи умовно можна розділити на три етапи: підготовка до заняття, проведення заняття і повсякденна робота.

Під час підготовчого етапу вчитель з'ясовує, що відомо дітям по даній темі, які правила вони уміють виконувати, наскільки стійко їхнє поведінки. Учитель розробляє форму заняття, формулює правила, що повинні засвоїти діти, визначає зміст своєї бесіди з дітьми. Готуються до заняття і діти. За тиждень до заняття вони одержують різні завдання, наприклад: розучити вірш, підготувати інсценівку, підібрати загадки і прислів'я, зв'язані з темою занять. Звичайно підготовка йде в чи групах зірочках у секреті від інших, у такий спосіб і виступу хлопців кожної групи на самім занятті зберігає новизну для інших.

Саме заняття повинне бути цікавим і святкової. Добре, якщо діти з нетерпінням чекають його. Святковість зв'язана з тим, що до заняття діти готують різний виступи, обговорюють події класного життя, грають, запрошують батьків, показують, що вони вміють робити. Звичайно .заняття починається бесідою вчителя, що називає тему заняття, ставить перед дітьми питання. Наприкінці заняття вчитель точно формулює правила поведінки. Краще, якщо в складанні правила беруть участь самі хлопці, не треба боятися дитячих формулювань, як би незграбні вони ні були. У цьому випадку правило як би придумане самими дітьми і доцільність його особливо очевидна. Непогано, коли правила оформлені у виді плаката. Найчастіше заняття будується так, що чергується бесіда, показ, гра, інсценівка. Заняття проводиться один чи два рази у чверть. Воно продовжується 45 хвилин.

Як би ні було змістовно і цікаве заняття, як би добре ні виступали на ньому діти, як би точно вони ні сформулювали всі прави---основна робота з нагромадження досвіду правильного поведінки проходить у повсякденному житті молодших школярів; на уроках, під час змін, у роздягальні, по дорозі додому, під час відвідувань театру, кіно, на прогулянках, екскурсіях, у спілкуванні один з одним і дорослими. Тому увага вчителя спрямована на таку організацію життя дітей, що давала би можливість для вправи їхній у правильному поводженні. Якщо учні добре знають, які вимоги до них пред'являються, кожний з них науковий, як випливає поводитися в тім чи іншому випадку, то контроль за поведінким йде з боку не тільки вчителя, але і дитячого колективу.

Організація роботи з класом є головною задачею вчителя. Але разом з тим проводиться й індивідуальна робота з окремими учнями в залежності від рівня їхньої вихованості й умов життя в родині. Індивідуальна робота проводиться в тісному контакті з батьками.

 Правила поведінки в школі

У школу варто приходити акуратно одягненим, у добре відпрасованій формі, гладко причесаним, у добре начищеному взутті,

Усі шкільні речі повинні бути в порядку, акуратно покладені в сумку.

У школу треба приходити вчасно, без запізнень. Коли входиш у школу, не штовхайся, не поспішай випередити всіх, перед входом добре витри ноги.

Хлопчики при вході в школу знімають шапки.

Коли входиш у клас, привітайся спочатку з учителем, а потім з товаришами.

На уроці. Якщо ти спізнився на урок і заходиш а клас після дзвоника, запитай дозволу вчителя.

Якщо в клас входить дорослий (учитель, директор, батько, вожатий і ін.), усі дружно встають за партами, вітаючись з тим хто ввійшов. Сісти можна тільки після дозволу вчителя (директора, вожатого й ін.).

Щоб правильно встати за партою, треба обережно і дуже тихо відкинути кришку і піднятися, спокійно опустивши руки.

Під час уроку сидіти покладається прямо. Руки лежать на парті, ноги на планці; оглядатися, дивитися по сторонах і розмовляти на уроці не можна.

Якщо вчитель задає питання класу, а ти хочеш відповісти, підніми руку. Руку треба піднімати і тоді, коли хочеш запитати що-небудь у вчителя.

Коли вчитель дозволить відповісти на запитання чи потрібно запитати його про що-небудь, треба встати. Розмовляти з учителем треба коштуючи.

Звертатися з проханням до чи вчителя товаришам треба, уживаючи ввічливі слова: «будь ласка», «дякую».

У дошки коштуй прямо. Виходячи до дошки, оправ свою форму.

Бережи свою парту, не ламай її, нічого не пиши на ній, не дряпай.

На зміні. Виходити на зміну можна тільки після того, як дозволить учитель.

Після слів учителя: «Урок закінчений» — усі вибудовуються по рядах і по черзі виходять із класу, не штовхаючи в двері і не намагаючись пройти уперед вчителя.

На змінах у класі можуть залишатися тільки чергові. Вони витирають дошку, провітрюють приміщення і виконують різні розпорядження вчителя. Після роботи чергові миють руки.

У коридорі треба намагатися ходити по правій стороні, не можна бігати, кричати, тримати руки в кишенях, тулитися до стінки, затівати бійку.

Під час змін можна грати в різні ігри.

З усіма дорослими і з черговими по школі, яких зустрічаєш перший раз у цей день у школі, треба здороватися,

Якщо в дверях зустрівся дорослий (учитель, батько, нянечка), уступи йому дорогу. Якщо поруч з тобою йде дівчинка, пропусти її вперед.

Снідати під час зміни потрібно в чи класі в буфеті. Діти, що беруть сніданок із собою, залишаються в класі на великій зміні, розстеляють серветку на парті і їдять, намагаючись не кришити на підлогу. Їсти на ходу, гуляючи по чи класі коридору, не можна.

Сніданок що куплений у буфеті, треба їсти в буфеті. Після сніданку треба витерти чи серветкою хусткою руки, щоб не забруднити свого одягу, зошитів і книг.

Папірця, недогризки варто кидати в спеціальний кошик, смітник.

У зміну потрібно не забути зайти в туалетну кімнату, щоб не відпрошуватися з уроку. Після відвідування туалету треба вимити руки.

У бібліотеці. Книги варто повертати в зазначений термін.

З бібліотечною книгою треба звертатися особливо акуратно: не загинати кутів, не бруднити сторінок

Якщо бачиш, що сторінка погано тримається, підклей.

Повертаючи книгу, будь готів відповісти на питання бібліотекаря про зміст книги.

IV. Правила поведінки в гостях

Подякуй, якщо тебе запрошують у гості.

Спочатку запитай дозвіл у батьків, а потім уже дай відповідь. Якщо обіцяв, прийди обов'язково.

На день народження прийнято приходити з подарунками. У подарунку головне не його вартість, а увага до людини. Школьник може подарувати акуратно виконану саморобку, вишивку й ін. Якщо в школяра є невеликі заощадження, то він може купити недорогий подарунок до дня народження батьків, товариша, родича.

У гостях будь привітний і весел. Поводися просто, не залучай уваги навколишніх, не смійся занадто голосно, не кричи і не балуйся.

Якщо ти вмієш пекти, грати, танцювати, декламувати і тебе просять про цьому, не відмовляйся.

Якщо тебе почастують, не слід чи коверзувати поспішати спробувати смачні частування,

Виходячи через стіл, скажи «дякую».

Якщо до тебе прийдуть гості, то подумай заздалегідь, які ігри і розваги ти можеш їм запропонувати.